Пропала дитина що робити – Чому діти тікають з дому: Як не допустити втечу дитини і що робити, якщо це все-таки відбулося

Содержание

Что делать, если ребенок пропал? Четкое руководство к действию

Ребята, мы вкладываем душу в AdMe.ru. Cпасибо за то,
что открываете эту красоту. Спасибо за вдохновение и мурашки.
Присоединяйтесь к нам в Facebook и ВКонтакте

Ежегодно в России пропадают десятки тысяч детей. К сожалению, это может произойти в любой семье. Самое важное в такой ситуации — не терять ни минуты времени, ведь любое промедление может стоить здоровья и жизни. Что делать, если ребенок пропал в магазине, на улице, если не пришел домой или сбежал сам?

Сегодня AdMe.ru совместно с поисково-спасательным отрядом «Лиза Алерт» расскажет об алгоритме поиска потерявшегося ребенка.

Начинайте искать сразу

Что делать, если ребенок пропал? Четкое руководство к действию

При поиске пропавших людей никакого «правила 3 суток» не существует. Обращаться в полицию необходимо сразу же, как только вы поняли, что ребенок пропал. Запишите регистрационный номер вашего заявления и телефон сотрудника (чтобы оперативно сообщить ему новые подробности). Если в полиции отказываются принять заявление, звоните на номер 112. Звонок — это уже зарегистрированное заявление о пропаже.

Сразу после заявления в полицию позвоните в «Лиза Алерт» по номеру 8-800-700-54-52 (бесплатно и круглосуточно). Если ребенок потерялся не в городе (например, во время прогулки в лесу), то звонить в «Лиза Алерт» нужно до обращения в полицию.

Если ребенок не пришел домой в назначенный срок, а дозвониться ему вы не можете, подождите полчаса и затем начинайте поиски. Не стесняйтесь поднять всех на ноги. Вспомните, во что ребенок был одет. Если он одевался сам или незаметно сбежал из дома, проанализируйте, какие вещи пропали, что он взял с собой. Найдите самое новое фото ребенка. Все эти сведения нужно предоставить полиции и волонтерам.

Запрос данных о звонках с телефона ребенка

Нужно сразу же запросить данные о звонках, совершенных с телефона ребенка. Кроме того, если вы заранее активировали функцию мобильного мониторинга, у вас есть возможность отследить местонахождение ребенка. Это может значительно облегчить поиск, поэтому советуем подключить данную функцию прямо сейчас. Вот ссылки на услугу от основных операторов:

Многие считают, что смогут отследить телефон пропавшего через полицию, но это не совсем так. В соответствии с законодательством сотрудник полиции, чтобы отследить номер пропавшего, должен обращаться с запросом в суд. За это время телефон у человека разряжается, и найти его становится гораздо сложнее.

В том случае, если у ребенка нет телефона, приобретите для него часы с GPS.

Если пропал подросток, вас могут попросить предоставить переписку и данные с его компьютера. Сообщайте об увлечениях ребенка, любых странностях в его поведении и т. д. Вспомните все, что он вам рассказывал о новых знакомствах, как себя вел. Проверьте, не пропали ли деньги. Подумайте, не проходит ли сегодня мероприятие, на которое он планировал сходить.

Чем больше людей вы сможете обзвонить, тем лучше

Что делать, если ребенок пропал? Четкое руководство к действию

Не стесняйтесь звонить всем, кто может хоть что-то знать: друзьям, соседям, дальним родственникам, тренерам, репетиторам, учителям. Оказавшись в незнакомом районе и испугавшись, ребенок может пойти в дом, где вы когда-то были в гостях, например у вашей подруги (даже если это, как вам кажется, довольно далеко).

Ваша семья и друзья — самые заинтересованные участники поиска, подключайте всех. Кто-то должен оставаться дома на случай, если пропавший вернется. Другой может пройти по обычному маршруту ребенка. При себе обязательно должно быть свежее фото. (Если вы отправляетесь с ребенком на загородную прогулку или в парк, полезно также сфотографировать подошву его обуви.)

Рассказывайте все и не скрывайте подробностей

Что делать, если ребенок пропал? Четкое руководство к действию

Важно не идеализировать в разговоре с волонтерами свои внутрисемейные отношения. Если вы наказывали ребенка, отчитывали, сами указывали ему на дверь, после чего он и ушел, то об этом нужно обязательно сообщить. Также стоит рассказать о любых известных вам проблемах ребенка. Достоверная информация существенно ускоряет поиск. Волонтеры никогда не передают личные подробности третьим лицам и СМИ.

Пам’ятка для батьків якщо пропала дитина

Що робити, якщо дитина пропала.

Думка про те, що дитина може втекти з дому, бути викраденою або просто загубитися призводить будь-якого батька в паніку. Але це реальність, і з нею треба боротися.

Лише на секунду уявіть, що Ваш дитина пропала. Ваша реакція — стрес, істерика, жах, Ви не знаєте що робити, куди бігти, кого кликати на допомогу. Всі спроби знайти дитину самостійно виявилися марні, і ось вже здається, що ніщо Вам не допоможе. Головне, що Ви повинні зробити — це ні в якому разі не втрачати надію і не піддаватися паніці. Ваша першочергова задача — знайти дитину. Для цього потрібно спочатку проаналізувати ситуацію. Давайте розглянемо кілька випадків.

Перший випадок — це втеча дитини з дому. В першу чергу необхідно з’ясувати причину втечі. Найчастіше з’ясовується, що дитина втекла з-за неуваги до нього близьких. Крім того, одна з поширених причин втечі дітей з благополучних сімей — надмірні навантаження. Ще два популярних мотиви — це нудьга і суворі звичаї родини. Слід уважно переглянути ваші взаємини і з дитиною і з іншими членами родини. Наскільки відчувається душевне тепло у вашому будинку, чи тягне членів сім’ї додому після роботи або навчання. Якщо ні, то пора вжити заходів! Потрібно пам’ятати, що ваша дитина — самостійна особистість, яка має право на свою думку, на свободу дій і несе певну відповідальність за свої проступки. Довіряйте своїй дитині, і тоді у неї не буде приводу покидати рідну домівку.

Тепер поговоримо про ту ситуацію, коли дитина загубилася. На жаль, такі випадки настільки часто зустрічаються, що їх просто неможливо обійти стороною. Необхідно терміново зібрати всю можливу інформацію про останнє місце знаходження дитини. Зв’язатися з рідними, друзями, з усіма, хто може, чимось допомогти. Найкраще починати пошуки одразу ж, як тільки Ваша дитина затрималася більше години і почати з того, що обдзвонити всіх знайомих і рідних, до кого могла піти дитина. Але дзвонити треба не з домашнього телефону,тому що на нього могла б подзвонити сама дитина або надійшло б повідомлення про нещасний випадок. І якщо Ваша дитина досі не повернулася, і по всіх телефонах Вам відповіли негативно, залиште одну людину чергувати на телефоні і йдіть в міліцію із заявою про зникнення дитини та проханням почати пошуки негайно. До заяви ви докладаєте фотографії, зроблені незадовго до зникнення, а в самій заяві вказуєте зріст, вагу, особливі прикмети. Якщо ви все ж втратили свою дитину, а потім знайшли, то не лайте її. Повірте, вона налякана, не менше вас. Спочатку вдвох заспокойтеся, а потім в спокійній бесіді з’ясуйте, що послужило причиною такої ситуації, де ви і малюк допустили помилку, і як уникнути її в майбутньому.

І третій і, мабуть, найстрашніший випадок — викрадення дитини. Перш за все, вам слід звернутися до органів правопорядку. І не важливо, хто скоїв викрадення: колишній чоловік з метою залишити у себе сина чи дочку, або невідомі злочинці, що переслідували мету отримати викуп. Повірте: в міліції працюють досвідчені люди, вони вже стикалися з такими ситуаціями, а тому можуть прийняти здорове і об’єктивне рішення про те, що робити далі. Але припиняти самостійні дії з пошуку своєї дитини і поверненню її додому не варто. Ведіть, якщо це можливо, переговори з колишнім чоловіком (дружиною), з викрадачами. Дотримуйтесь спокою, не піддавайтеся паніці. Пам’ятайте, будь-яка невірна дія з вашого боку може заподіяти шкоду вашій дитині.

Звертаємо Вашу увагу на те, що крім правоохоронних органів, куди батьки спрямовуються в першу чергу, до пошуків можна залучити волонтерів — це люди, яким не байдужа доля дітей, що загубилися, і готові у міру сил надавати допомогу в пошукових заходах на добровільній основі, багато хто з них здатні здійснювати потужну інформаційну підтримку за допомогою мережі Інтернет та шляхом розповсюдження орієнтувань на дитину, що загубилась. Діяльність волонтерів не може цілком замінити роботу спеціальних служб, але в їх силах посприяти слідству. Через великий обсяг роботи міліція часто не може виділити достатню кількість співробітників для обробки великих територій, якщо, приміром, є ймовірність того, що дитина загубилася в лісовому масиві. У цій ситуації участь волонтерів, що орієнтуються в лісі, може принести реальну користь. Крім того, волонтери можуть розмістити орієнтування на дитину в місцях скупчення населення, в тих районах міста та сільських поселень, де це необхідно. Це допомагає оповістити про пошуки максимальну кількість людей, що має велике значення, адже, часом, навіть найменша зачіпка здатна вивести на слід зниклої дитини. Волонтери не байдужі до чужого горя і зроблять все, що від них залежить, щоб допомогти знайти загубленого малюка.

Якщо Ваша дитина зникла — не впадайте у відчай і пам’ятайте, що Ви не одні і що навколо є люди, які не проходять повз чужу біду і завжди готові зробити все, що в їх силах, щоб якомога швидше повернути малюка додому.

Подпишись на Telegram-канал и посмотри, что будет дальше!

Чому діти тікають з дому: Як не допустити втечу дитини і що робити, якщо це все-таки відбулося

Щодня підлітки тікають з дому, і перелякані батьки метушаться по місту, не знаючи, що робити і  думати. Для багатьох втеча дитини — шок, класичний випадок «я думав, з нами це ніколи не станеться». Однак у пагонів є цілком певні причини, і, якщо про них знати,  можна їх уникнути. Про це і про те, як себе вести, якщо це все-таки сталося, розповіла Ірина Салтиковська, координатор пошуково-рятувального загону «Ліза Алерт», яка спеціалізується на пошуку дітей що втекли, дитячий психолог Анастасія Кузнєцова.

Чому вони йдуть?

«Є діти, які розпещені і тікають з дому, щоб показати характер і домогтися свого, — говорить Ірина Салтыковска. — Буває, тікають діти, які ростуть в атмосфері гіперопіки — і тоді всі дуже дивуються: ми його так любимо, у нього і няня, і мама, і бабуся, а він втік. Іноді дитина тікає з жаги пригод, в пошуку нових відчуттів, нарешті, щоб просто помотати батькам нерви і за щось помститися. Але основні причини інші: недовіра до батьків, непорозуміння в родині, страх покарання. Великий відсоток «бігунків»  — діти з неблагополучних сімей, але це може статися і в самій звичайній благополучній сім’ї».

Сучасні діти часто тікають досить рано — починаючи з 10-12 років (якщо пропала дитина віком 10 років, швидше за все, вона загубилася або з нею щось сталося). Один з основних мотивів — непорозуміння в сім’ї. Наприклад, коли батьки в конфліктній ситуації беззастережно встають на сторону вчителя. Але діти гостро сприймають несправедливість відносно себе та своїх друзів. І якщо дитина, зіткнувшись з неправотою дорослого в школі, не знаходить підтримки у своїх батьків, тому що для них вчитель завжди правий, для неї це може стати причиною для того щоб втекти.

Діти біжать, коли бояться покарання. Якщо дитину сильно лають вдома за зіпсовані або втрачені речі, то вона може втекти, бо розбила телефон. І в цьому випадку висновки треба робити батькам, а не дитині — ми роняємо, б’ємо, ламаємо. Але вони це часто не роблять, і тоді ми отримуємо втікача-рецидивіста.

Діти часто тікають, якщо їх лають за погані оцінки. «Всім хочеться, щоб дитина була круглим відмінником, але не у всіх виходить. Чому, замість того щоб допомогти дитині підтягнути ті предмети, де у неї проблеми, або визнати її нездатність до тих чи інших дисциплін, її залякують до такої міри, що вона йде з дому, отримавши двійку?» — каже Салтиковська.

Старші діти, років 13-15, біжать зазвичай через  те, що вдома «передавлюють», а їм хочеться волі, у них з’явилася жага пригод, хочеться спробувати іншу життя.

«Ось типовий випадок, — згадує Ірина. — Дівчинці 15 років, вона з хорошої сім’ї, де її розуміють, є достаток, ні за що дитину особливо не лають. У неї подружки з неблагополучних сімей, які ходять, де хочуть і коли хочуть, і дівчинка з хорошої сім’ї, де контролюють її своєчасне повернення додому, починає заздрити «безхазяйним» дівчатам. У них вільне життя, повне пригод. Одного разу вона спробувала відпроситися з ними на ніч, але мама не відпустила (і я її чудово розумію), в результаті дівчинка втекла. І ця історія — нечастий випадок, коли виховувати треба не маму, а дівчинку».

Ще одна причина для дітей такого віку — неприйняття вдома їх друзів, дівчат і хлопців або рання «доросла» поведінка, до якої батьки не готові. Ірина згадує такий випадок зі своєї практики: хлопчик 15 років почав зустрічатися з 14-річною дівчинкою з іншого району, проводжав її ввечері додому, але вона часто спізнювалася, батьки її лаяли, і вона зібралася піти з дому. Хлопчик подзвонив мамі і сказав: «Я люблю Дашу, але її лають за мене, можна вона буде жити у нас?» Мама запитала: «Ти очманів?» Тоді хлопчик зібрав речі і пішов зі своєї Дашею.

«Може, він вчинив не дуже правильно по відношенню до батьків, — каже Ірина. — Але логічно і по-чоловічому: він не залишив одну улюблену дівчину на вулиці і захистив її в міру своїх можливостей. Я його не виправдовую. Але, ймовірно, мамі треба було приділити більше уваги цій ситуації: наприклад, спробувати поговорити з батьками Даші і взагалі якось взяти участь, а не просто сказати «Ні, і все». Це сигнал, що пора перестати сприймати дитину як свою власність і що треба почати дивитися на неї як на дорослого. У цьому віці діти часто вчаться відстоювати любов, дружбу, вчаться жити, бути вірними своїм друзям і коханим, вони роблять це з юнацьким максималізмом, але ці прояви слід поважати».

Що робити, якщо дитина втекла з дому

Перше, що треба зробити в ситуації, якщо пропала дитина, — звертатися в міліцію, писати заяву, пам’ятати, що у вас зобов’язані її прийняти без усяких трьох діб очікування. Крім того, слід звернутися до пошукачів, наприклад, у ту ж «Лізу Алерт», і якомога скоріше: чим раніше починається пошук, тим більша ймовірність швидко дитину знайти. Поліція, сусіди і родичі люблять говорити: нічого страшного, погуляє і прийде. Так, таке часто буває, але краще починати шукати відразу, тому що місто сповнений небезпек. Дитині потрібно їсти — значить, можливо, їй доведеться красти в магазині, а також грітися і спати — вона піде в під’їзди, підвали, на горища, в покинуті будинки, де може зустріти людей, які представляють для неї небезпеку. Місця, куди «втікачів» заганяє жага пригод і спроба сховатися, теж можуть стати причиною біди — дахи, прогнилі підлоги, перила.

До розмови з поліцією і пошукачами треба підготувати список місць, цікавих дитині, згадати її захоплення, друзів, оцінити пропажу речей і грошей, згадати, у що вона була одягнена, знайти найсвіжішу фотографію, бажано в тому одязі, в якому вона пішла, постаратися домогтися деталізації дзвінків і повідомлень по мобільному телефону.

«Іноді родичі самі роблять орієнтування, — пояснює Ірина. — І розклеюють їх по району, де пропала дитина, те ж саме можуть зробити поліція або інші пошукові загони. «Ліза Алерт» у випадку з втікачами від цього утримується.

Підлітки трепетно ставляться до своєї зовнішності: якщо на оголошення буде «не та» фотографія, це може сильніше налаштувати їх проти батьків

У мене був випадок, коли я знімала з даху дівчинку, у якої загинули батьки і вона жила зі старшою сестрою-красунею. Сама дівчинка пухкенька, з прищами, і вона була впевнена, що сестра спеціально вибрала її «страшну» фотографію для орієнтування.

Також, якщо дитина, ховаючись десь в районі свого проживання, бачить на себе орієнтування, це його лякає, він відчуває себе непойманным злочинцем і ще більше боїться повернутися додому».

Що вказує на втечу:

— напередодні стався гострий конфлікт з дитиною, сторони розійшлися без примирення;
— дитина кудись просилася, але її не пустили;
— в місті проходить захід, куди дитина хотіла піти;
— дитина отримала погану оцінку, а її вдома за це сильно лають;
— у дитини є друзі, подруги, улюбленці, які не подобаються її батькам;
— разом з дитиною з будинку зникли гроші;
— у дитини нова любов або новий друг;
— пропали деякі речі, які вказують на те, що дитина пішов надовго і всерйоз.

Як уникнути втечі

Головна профілактична міра проти пагонів і рецидивів банальна — безумовно любити свою дитину і чути її, знаходити час для відвертих розмов. Не вважайте дитячі проблеми дрібними і маловажливими. «Добре бути в курсі того, чим дитина живе, які її інтереси, чи зареєстрований вона у соцмережах і в яких групах сидить. Але коли я питаю батьків про те, що їх дитина робить в інтернеті, часто чую у відповідь: Не знаю, не розумію, я ні в якому «ВК» не зареєстрована, це все пустощі, мені нецікаво», — розповідає Ірина.

Втеча — це протест, зазвичай за ним стоїть певна вимога: або пом’якшити домашній режим, або змиритися з тим, що вона не математик, або поважати її право на рок-музику, на тунелі у вухах, на інших друзів.

Як вести себе з дитиною після її повернення

Коли дитина опиняється вдома після втечі, від першої реакції батьків залежить те, чи доведеться знову поліції і пошуковикам виїжджати на пошук цієї ж дитину. Дитячий психолог Анастасія Кузнєцова визнає, що перша природна реакція батьків, коли дитину повернули, — бажання її  вбити на місці. «І я як психолог можу сказати правильні слова: не треба кричати, ображати, — каже Анастасія. — Але я вважаю, що батьки не повинні відмовляти собі у вияві власних емоцій, інша справа, що це має бути опосередковано. Сама розумна реакція, на мій погляд, така: «Вибач мене за то, що ти зараз почуєш, але я не можу цього не сказати». І далі вже говорити те, що ви думаєте про її вчинок».

Просто ображати і кричати не можна: підліток не винесе з ваших криків ніякої інформації, у нього в пам’яті залишиться тільки образа, і він буде переконаний у тому, що вчинив правильно, коли втік. Треба, з одного боку, насварити і показати йому, як ви переживали, а з іншого — також проявити повагу до нього і його почуттям. Можна сказати, наприклад: «Вибач, якщо я зараз буду виглядати як неадекватна жінка, але це тому, що я страшно переживала за тебе. Вже будь добрий, вислухай усе, що я хочу тобі сказати» — і далі вже з усіма емоціями і виразами.

Просто прийняти назад з радістю, не сказавши про свої переживання, теж не варіант: дитині слід знати про турботу батьків

Реакція на повернення дитини повинна бути адекватна причині втечі. Якщо вона демонстративно пішла з дому, щоб показати батькам, що вони більше не мають на неї впливу, спробувала перехопити владу, то батьки, звичайно, повинні їй показати, у кого влада все-таки залишається. А якщо це був конфлікт або нещасна любов, то це зовсім інша ситуація й інша батьківська реакція. «Якщо він побоявся прийти додому, тому що його не атестували з математики, а у батьків щодо його математики завищені очікування, звичайно, перше, що він повинен почути вдома  по поверненні «Неважливо, що в тебе там з математикою, ти можеш мені про це сказати», — каже психолог.
 
Не бійтеся залучати поліцію та інші інстанції

Якщо дитина пішла, шантажуючи батьків і змушуючи їх до чогось, значить, вона зробила таким чином логічний наступний крок після численних інших випробуваних нею способів впливу на батьків. І якщо кожен раз, коли вона пробує «прогинати» батьків, їй це вдається, то з кожним новим кроком вона пробує йти все далі і далі, розширюючи межі неможливого. І в цій ситуації, звичайно, мають бути встановлені жорсткі рамки.

«Все дуже індивідуально, але якщо говорити в цілому про настільки розпещену дитину, напевно, вже треба залучати зовнішні інстанції, — вважає Анастасія. — Тоді ви можете сказати: «Я за тебе відповідаю, за законом ти зобов’язаний бути вдома до 21.00, якщо тебе до цього часу вдома немає, я викликаю поліцію, пожежників, швидку та інше».

Такій дитині треба пояснити, які наслідки її вчинків, щоб вона знала, що якщо вона втече, про це дізнаються органи опіки, поліція, школа

Батьки часто цього не роблять, тому що для них це, так би мовити, іміджеві втрати, але підлітки добре відчувають подвійні стандарти: з одного боку, начебто тікати не можна, а з іншої — можна, тому що мама погрожує, але все одно не зробить того, що обіцяє. Тому, якщо мова йде про жорстке встановлення меж, батьки спочатку повинні вирішити самі для себе, що для них важливіше».

Підіть назустріч один одному

Якщо причина втечі — небажані друзі, то єдине рішення проблеми — це переговори. «Коли ми говоримо про компанії підлітка, мова йде про цінності, — пояснює Анастасія Кузнецова. — І якщо ми будемо намагатися їх знецінювати, кажучи, що твої друзі — ідіоти, все, що вони роблять — погано, то це може призвести тільки до війни. А підліток — це така людина, яку війна надихає сама по собі, незалежно від мотивів і перспектив, тому ці механізми краще навіть не запускати. Спробуйте домовитися».

Складіть з дитиною договір з двох-трьох конкретних пунктів. Наприклад: раз в тиждень віона має право ночувати в одного, якщо ви зв’язалися з його батьками, вони не проти і так далі. І якщо вона в інший час приходить додому строго до дев’ятої вечора. Договір складається на короткий термін — два-три тижні. Якщо в цей період домовленості зриваються, ви знову сідайте, знову обговорюєте умови і санкції.
Якщо дитина втекла з дому, бо хотіла пригод, це привід замислитися: що ми не запропонували їй вдома, щоб ця потреба була задоволена? Можливо, треба знайти якісь безпечні та контрольовані батьками варіанти, де вона зловить цей адреналін: покататися на картингу, стрибнути з вишки і так далі. Інша справа, часто буває, що батьки позбавлені таких ресурсів. Раніше заповненням цього вакууму активно займалися освітні організації, зараз цього мало. Але якщо людина шукає адреналіну, єдиний спосіб з цим впоратись — змоделювати такі ситуації, де вона його отримає.

 Джерело:http://mel.fm/2016/06/23/escape

Поділитись з друзями

Чому діти тікають з дому? Як не допустити втечі й що робити, якщо це сталося

В Сумах та області з початку року правоохоронці отримали 346 заяв про зникнення дітей. Завдяки роботі правоохоронних органів та значному розголосу в соціальних медіа, дітей було знайдено досить швидко. Станом на сьогодні всі неповнолітні знайдені.

Окрім допомоги у пошуках, соціальні мережі також переповнені версіями покарання дітей – деякі з них просто лякають. Журналісти видання ЦУКР  вирішили зібрати інформацію про те чому діти тікають з дому, що до цього призводить і що робити, якщо це відбулося.

Чому вони йдуть?

«Є діти, які розпещені і тікають з дому, щоб показати характер і домогтися свого, — говорить Ірина Салтиковська, координаторка пошуково-рятувальної групи «Лиза Алерт» в матеріалі сайту МЕЛ.

Буває, тікають діти, які ростуть в атмосфері гіперопіки — і тоді всі дуже дивуються: ми його так любимо, у нього і няня, і мама, і бабуся, а він втік. Іноді дитина тікає з жаги пригод, в пошуку нових відчуттів, нарешті, щоб просто помотати батькам нерви і за щось помститися. Але основні причини інші: недовіра до батьків, непорозуміння в родині, страх покарання. Великий відсоток «бігунків»  — діти з неблагополучних сімей, але це може статися і в найзвичайнішій благополучній сім’ї».

Сучасні діти часто тікають досить рано — починаючи з 10-12 років. Один з основних мотивів — непорозуміння в сім’ї.

Наприклад, коли батьки в конфліктній ситуації беззастережно встають на сторону вчителя. Але діти гостро сприймають несправедливість відносно себе та своїх друзів.

І якщо дитина, зіштовхнувшись з неправотою дорослого в школі, не знаходить підтримки у своїх батьків, тому що для них вчитель завжди правий, для неї це може стати причиною для втечі.

Діти тікають, коли бояться покарання. Якщо дитину сильно лають вдома за зіпсовані або втрачені речі, то вона може втекти, через те, що розбила телефон. І в цьому випадку висновки треба робити батькам, а не дитині. Але вони цього часто не роблять, і тоді ми отримуємо втікача-рецидивіста.

Діти часто тікають, якщо їх лають за погані оцінки. «Усім хочеться, щоб дитина була круглим відмінником, але не у всіх виходить. Чому, замість того щоб допомогти дитині підтягнути ті предмети, де у неї проблеми, або визнати її нездатність до тих чи інших дисциплін, її залякують до такої міри, що вона йде з дому, отримавши двійку?»

Старші діти, років 13-15, втікають зазвичай через те, що вдома «передавлюють», а їм хочеться волі, у них з’явилася жага пригод, хочеться спробувати інше життя.

Ще одна причина для дітей такого віку — неприйняття вдома їх друзів, дівчат чи хлопців або рання «доросла» поведінка, до якої батьки не готові.

Ірина згадує такий випадок зі своєї практики: хлопчик 15 років почав зустрічатися з 14-річною дівчинкою з іншого району, проводжав її ввечері додому, але вона часто спізнювалася, батьки її лаяли, і вона зібралася піти з дому. Хлопчик подзвонив мамі і сказав: «Я люблю Дашу, але її лають за мене, можна вона буде жити у нас?» Мама запитала: «Ти очманів?» Тоді хлопчик зібрав речі і пішов зі своєї Дашею.

Це сигнал, що пора перестати сприймати дитину як свою власність і що треба почати дивитися на неї як на дорослого. У цьому віці діти часто вчаться відстоювати любов, дружбу, вчаться жити, бути вірними своїм друзям і коханим, вони роблять це з юнацьким максималізмом, але ці прояви слід поважати».

Що робити, якщо дитина втекла

Головна проблема, що дитина швидко змінює настрій, але повернутися до батьків стає страшно. Бо точно буде покарання. І це лише загострює проблему, – коментує психологиня Антоніна Радченко в матеріалі для сайту kolo.news.

У цей час, батьки відчувають і переживають багато всього – від страху до відчаю, від молитви до агресії, від безсилля до паніки, – розповідає психологиня. – Додається ще й оцінка оточуючих: ніби що то за батьки. Але втечі дітей мають не лише неблагополучні або педагогічно незрілі батьки. Тут треба правильно підтримати.

Перше, що треба зробити в ситуації, якщо пропала дитина, — звертатися в поліцію, писати заяву, пам’ятати, що у вас зобов’язані її прийняти. Поліція, сусіди і родичі люблять говорити: нічого страшного, погуляє і прийде. Так, таке часто буває, але краще починати шукати відразу, тому що місто сповнене небезпек.

До розмови з поліцією і пошукачами треба підготувати список місць, цікавих дитині, згадати її захоплення, друзів, оцінити пропажу речей і грошей, згадати, у що вона була одягнена, знайти найсвіжішу фотографію, бажано в тому одязі, в якому вона пішла, постаратися домогтися деталізації дзвінків і повідомлень по мобільному телефону.

Іноді родичі самі роблять і розклеюють їх по району, де пропала дитина. Те ж саме може зробити поліція.

Як уникнути втечі

«Батькам необхідно час від часу говорити зі своїми дітьми, про межі спілкування у родині. Попереджати, що ні оцінки в школі, ні інші, можливо помилкові, вчинки, ніколи не дадуть приводу менше любити їх дитину», – говорить психологиня.

Не варто також вважати дитячі проблеми дрібними і маловажливими. «Добре бути в курсі того, чим дитина живе, які у неї інтереси, чи зареєстрована вона у соцмережах, і в яких групах там перебуває. Але, коли я питаю батьків про те, що їх дитина робить в інтернеті, часто чую у відповідь: Не знаю, не розумію, я ніде не зареєстрована, це все пустощі, мені нецікаво», — розповідає Ірина Салтиковська.

Втеча — це протест, зазвичай за ним стоїть певна вимога: або пом’якшити домашній режим, або змиритися з тим, що вона не математик, або поважати її право на рок-музику, на тунелі у вухах, на інших друзів.

Як поводити себе після повернення

Коли дитина опиняється вдома після втечі, від першої реакції батьків залежить те, чи доведеться знову поліції і пошуковикам виїжджати на пошук цієї ж дитини.

Дитячий психолог Анастасія Кузнєцова визнає, що перша природна реакція батьків, коли дитину повернули, — бажання її  вбити на місці. «І я як психолог можу сказати правильні слова: не треба кричати, ображати, — каже Анастасія. — Але я вважаю, що батьки не повинні відмовляти собі у вияві власних емоцій, інша справа, що це має бути опосередковано. Найрозумніша реакція, на мій погляд, така: «Вибач мене за те, що ти зараз почуєш, але я не можу цього не сказати». І далі вже говорити те, що ви думаєте про її вчинок».

Просто прийняти назад з радістю, не сказавши про свої переживання, теж не варіант: дитині слід знати про турботу батьків

Реакція на повернення дитини повинна бути адекватна причині втечі. Якщо вона демонстративно пішла з дому, щоб показати батькам, що вони більше не мають на неї впливу, спробувала перехопити владу, то батьки, звичайно, повинні їй показати, у кого влада все-таки залишається. А якщо це був конфлікт або нещасна любов, то це зовсім інша ситуація й інша батьківська реакція. «Якщо він побоявся прийти додому, тому що його не атестували з математики, а у батьків щодо його математики завищені очікування, звичайно, перше, що він повинен почути вдома  по поверненні «Неважливо, що в тебе там з математикою, ти можеш мені про це сказати», — говорить психологиня.

Автор: Дмитро Тіщенко; ЦУКР 

Tweet

Чому діти тікають з дому: Як не допустити втечу дитини і що робити, якщо це все-таки відбулося

Щодня підлітки тікають з дому, і перелякані батьки метушаться, не знаючи, що робити і  думати. Для багатьох втеча дитини — шок, класичний випадок «я думав, з нами це ніколи не станеться». Однак у втікачів є цілком певні причини, і, якщо про них знати,  можна їх уникнути.

Наступна інформація про це і про те, як себе вести, якщо це все-таки сталося.

Чому вони йдуть?

Є діти, які розпещені і тікають з дому, щоб показати характер і домогтися свого.  Буває, тікають діти, які ростуть в атмосфері гіперопіки — і тоді всі дуже дивуються: ми його так любимо, у нього і няня, і мама, і бабуся, а він втік. Іноді дитина тікає з жаги пригод, в пошуку нових відчуттів, нарешті, щоб просто помотати батькам нерви і за щось помститися. Але основні причини інші: недовіра до батьків, непорозуміння в родині, страх покарання. Великий відсоток «бігунків»  — діти з неблагополучних сімей, але це може статися і в самій звичайній благополучній сім’ї.

Сучасні діти часто тікають досить рано — починаючи з 10-12 років (якщо пропала дитина віком 10 років, швидше за все, вона загубилася або з нею щось сталося). Один з основних мотивів — непорозуміння в сім’ї. Наприклад, коли батьки в конфліктній ситуації беззастережно встають на сторону вчителя. Але діти гостро сприймають несправедливість відносно себе та своїх друзів. І якщо дитина, зіткнувшись з неправотою дорослого в школі, не знаходить підтримки у своїх батьків, тому що для них вчитель завжди правий, для неї це може стати причиною для того щоб втекти.

Діти біжать, коли бояться покарання. Якщо дитину сильно лають вдома за зіпсовані або втрачені речі, то вона може втекти, бо розбила телефон. І в цьому випадку висновки треба робити батькам, а не дитині — ми роняємо, б’ємо, ламаємо. Але вони це часто не роблять, і тоді ми отримуємо втікача-рецидивіста.

Діти часто тікають, якщо їх лають за погані оцінки. «Всім хочеться, щоб дитина була круглим відмінником, але не у всіх виходить. Чому, замість того щоб допомогти дитині підтягнути ті предмети, де у неї проблеми, або визнати її нездатність до тих чи інших дисциплін, її залякують до такої міри, що вона йде з дому, отримавши двійку?

Старші діти, років 13-15, біжать зазвичай через  те, що вдома «передавлюють», а їм хочеться волі, у них з’явилася жага пригод, хочеться спробувати іншу життя.

Ось типовий випадок. Дівчинці 15 років, вона з хорошої сім’ї, де її розуміють, є достаток, ні за що дитину особливо не лають. У неї подружки з неблагополучних сімей, які ходять, де хочуть і коли хочуть, і дівчинка з хорошої сім’ї, де контролюють її своєчасне повернення додому, починає заздрити «безхазяйним» дівчатам. У них вільне життя, повне пригод. Одного разу вона спробувала відпроситися з ними на ніч, але мама не відпустила (і я її чудово розумію), в результаті дівчинка втекла. І ця історія — нечастий випадок, коли виховувати треба не маму, а дівчинку

Ще одна причина для дітей такого віку — неприйняття вдома їх друзів, дівчат і хлопців або рання «доросла» поведінка, до якої батьки не готові. Наприклад, хлопчик 15 років почав зустрічатися з 14-річною дівчинкою з іншого району, проводжав її ввечері додому, але вона часто спізнювалася, батьки її лаяли, і вона зібралася піти з дому. Хлопчик подзвонив мамі і сказав: «Я люблю Машу, але її лають за мене, можна вона буде жити у нас?» Мама запитала: «Ти очманів?» Тоді хлопчик зібрав речі і пішов зі своєю Машею.

Може, він вчинив не дуже правильно по відношенню до батьків, але логічно і по-чоловічому: він не залишив одну улюблену дівчину на вулиці і захистив її в міру своїх можливостей. Я його не виправдовую. Але, ймовірно, мамі треба було приділити більше уваги цій ситуації: наприклад, спробувати поговорити з батьками Маші і взагалі якось взяти участь, а не просто сказати «Ні, і все». Це сигнал, що пора перестати сприймати дитину як свою власність і що треба почати дивитися на неї як на дорослого. У цьому віці діти часто вчаться відстоювати любов, дружбу, вчаться жити, бути вірними своїм друзям і коханим, вони роблять це з юнацьким максималізмом, але ці прояви слід поважати.

Що робити, якщо дитина втекла з дому?

Перше, що треба зробити в ситуації, якщо пропала дитина, — звертатися в міліцію, писати заяву, пам’ятати, що у вас зобов’язані її прийняти без усяких трьох діб очікування.

Поліція, сусіди і родичі люблять говорити: нічого страшного, погуляє і прийде. Так, таке часто буває, але краще починати шукати відразу, тому що місто сповнений небезпек.

Дитині потрібно їсти — значить, можливо, їй доведеться красти в магазині, а також грітися і спати — вона піде в під’їзди, підвали, на горища, в покинуті будинки, де може зустріти людей, які представляють для неї небезпеку. Місця, куди «втікачів» заганяє жага пригод і спроба сховатися, теж можуть стати причиною біди — дахи, прогнилі підлоги, перила.

До розмови з поліцією і пошукачами треба підготувати список місць, цікавих дитині, згадати її захоплення, друзів, оцінити пропажу речей і грошей, згадати, у що вона була одягнена, знайти найсвіжішу фотографію, бажано в тому одязі, в якому вона пішла, постаратися домогтися деталізації дзвінків і повідомлень по мобільному телефону.

Підлітки трепетно ставляться до своєї зовнішності: якщо на оголошення буде «не та» фотографія, це може сильніше налаштувати їх проти батьків

Що вказує на втечу:

— напередодні стався гострий конфлікт з дитиною, сторони розійшлися без примирення;
— дитина кудись просилася, але її не пустили;
— в місті проходить захід, куди дитина хотіла піти;
— дитина отримала погану оцінку, а її вдома за це сильно лають;
— у дитини є друзі, подруги, улюбленці, які не подобаються її батькам;
— разом з дитиною з будинку зникли гроші;
— у дитини нова любов або новий друг;
— пропали деякі речі, які вказують на те, що дитина пішов надовго і всерйоз.

Як уникнути втечі

Головна профілактична міра проти пагонів і рецидивів банальна — безумовно любити свою дитину і чути її, знаходити час для відвертих розмов. Не вважайте дитячі проблеми дрібними і маловажливими. «Добре бути в курсі того, чим дитина живе, які її інтереси, чи зареєстрований вона у соцмережах і в яких групах сидить. Але коли я питаю батьків про те, що їх дитина робить в інтернеті, часто чую у відповідь: Не знаю, не розумію, я ні в якому «ВК» не зареєстрована, це все пустощі, мені нецікаво

Втеча — це протест, зазвичай за ним стоїть певна вимога: або пом’якшити домашній режим, або змиритися з тим, що вона не математик, або поважати її право на рок-музику, на тунелі у вухах, на інших друзів.

Як вести себе з дитиною після її повернення

 Коли дитина опиняється вдома після втечі, від першої реакції батьків залежить те, чи доведеться знову поліції виїжджати на пошук цієї ж дитини. Визнаємо, що перша природна реакція батьків, коли дитину повернули, — бажання її вбити на місці.  Не треба кричати, ображати, але батьки не повинні відмовляти собі у вияві власних емоцій, інша справа, що це має бути опосередковано. Сама розумна реакція така: «Вибач мене за то, що ти зараз почуєш, але я не можу цього не сказати». І далі вже говорити те, що ви думаєте про її вчинок.

Просто ображати і кричати не можна: підліток не винесе з ваших криків ніякої інформації, у нього в пам’яті залишиться тільки образа, і він буде переконаний у тому, що вчинив правильно, коли втік. Треба, з одного боку, насварити і показати йому, як ви переживали, а з іншого — також проявити повагу до нього і його почуттям.

Можна сказати, наприклад: «Вибач, якщо я зараз буду виглядати як неадекватна жінка, але це тому, що я страшно переживала за тебе. Вже будь добрий, вислухай усе, що я хочу тобі сказати»

Просто прийняти назад з радістю, не сказавши про свої переживання, теж не варіант. Дитині слід знати про турботу батьків

Реакція на повернення дитини повинна бути адекватна причині втечі.

Якщо вона демонстративно пішла з дому, щоб показати батькам, що вони більше не мають на неї впливу, спробувала перехопити владу, то батьки, звичайно, повинні їй показати, у кого влада все-таки залишається. А якщо це був конфлікт або нещасна любов, то це зовсім інша ситуація й інша батьківська реакція. «Якщо він побоявся прийти додому, тому що його не атестували з математики, а у батьків щодо його математики завищені очікування, звичайно, перше, що він повинен почути вдома  по поверненню «Неважливо, що в тебе там з математикою, ти можеш мені про це сказати».

Йдіть назустріч один одному

Якщо причина втечі — небажані друзі, то єдине рішення проблеми — це переговори. Коли ми говоримо про компанії підлітка, мова йде про цінності, і якщо ми будемо намагатися їх знецінювати, кажучи, що твої друзі — ідіоти, все, що вони роблять — погано, то це може призвести тільки до війни. А підліток — це така людина, яку війна надихає сама по собі, незалежно від мотивів і перспектив, тому ці механізми краще навіть не запускати. Спробуйте домовитися.

Складіть з дитиною договір з двох-трьох конкретних пунктів. Договір складається на короткий термін — два-три тижні. Якщо в цей період домовленості зриваються, ви знову сідайте, знову обговорюєте умови і санкції.
Якщо дитина втекла з дому, бо хотіла пригод, це привід замислитися: що ми не запропонували їй вдома, щоб ця потреба була задоволена? Можливо, треба знайти якісь безпечні та контрольовані батьками варіанти, де вона зловить цей адреналін: покататися на картингу, стрибнути з вишки і так далі. Інша справа, часто буває, що батьки позбавлені таких ресурсів.

Раніше заповненням цього вакууму активно займалися освітні організації, зараз цього мало. Але якщо людина шукає адреналіну, єдиний спосіб з цим впоратись — змоделювати такі ситуації, де вона його отримає.


Директор Гребінківського РЦСССДМ     В. Даценко

Безпека дитини — не повертайтеся до дитини спиною

Безпека дитини — не повертайтеся до дитини спиною

Чи знають ваші діти, що потрібно робити, якщо з ними намагається заговорити стороння людина? Запитайте свою дитину, що вона буде робити, якщо добрий незнайомець запропонує  солодощі, і чи піде вона з людиною, яка просить допомогти йому знайти загублене цуценя.

Не всі діти знають, як себе вести в таких випадках. І не тільки діти. Чи знаєте ви, як захистити свою дитину? І як знайти її, якщо вона пропала?

Існує три причини, за якими дитина може загубитися. Іноді діти можуть просто заблукати, піти далі, ніж вони збиралися. Практично всі батьки пережили таке.

Є діти, які  тікають далеко від дому навмисно. А є такі, яких відводять насильно чи обманом.

У дітей, навіть  і підлітків, немає розсудливості та досвіду, який є у дорослих людей. Тому вжити заходів обережності і забезпечити безпеку своєї дитини — це обов’язок батьків.

Запобіжні заходи

Не можна закривати очі на небезпеку. Десь дійсно можуть бути люди, які захочуть викрасти чужу дитину. Часто з причини сексуального характеру. Не так часто дитину викрадають, щоб любити і піклуватися про неї. Це також стосується людей, які беруть до себе дітей- втікачів. Вони пропонують підліткам те, чого вони хочуть: увагу, будинок, гроші, одяг, але натомість дитина повинна робити те, що їй говорять.

При цьому побоюватися слід не тільки «незнайомця в парку», але і часто тих людей, яких знають і батьки, і дитина. У переважній більшості випадків з дітьми жорстоко поводяться ті, кому вони вже довіряють: родич, сусід або навіть вчитель чи інша особа, що володіє авторитетом. Необхідно познайомитися з усіма друзями своєї дитини. Розбещувачем або викрадачем дитини часто виявляється знайомий чоловік.

Слід попередити свою дитину про те, якими небезпечними можуть бути незнайомі люди. Але не завжди образ небезпечного незнайомця у дитини і у дорослої людини збігаються. Наприклад, якщо у дитини є друзі, з якими батьки не знайомі, то для останніх це сторонні люди, але не для дитини. Можливо, це дорослі або старші діти, які регулярно зустрічаються дитині на шляху до школи і завжди вітаються з нею, і, можливо, вона вже не вважає їх сторонніми.

Необхідно поговорити про це зі своєю дитиною. Не треба лякати її та  змушувати  боятися кожної нової людини, яку вона зустрічає, але і відкладати цю розмову теж не варто. Періодично слід нагадувати дитині про існуючу небезпеку, і це просто розумна міра обережності. Тому що викрадення дітей — це реальність.

  • Перебуваючи у громадському місці з маленькою дитиною, не слід упускати її з виду.
  • Не можна залишати маленьких дітей без нагляду.
  • Няню для дитини треба вибирати тільки зі знайомих людей.
  • Не можна відправляти маленьку дитину саму з дорученням або в магазин на вулицю ввечері.
  • Не можна залишати маленьких дітей одних в ігрових зонах у магазинах, поки батьки ходять за покупками, або в автомобілі, особливо, якщо в замку запалювання залишений ключ або в машині з працюючим двигуном, поки батьки ходять по справах.

У деяких сім’ях є спеціальне кодове слово. Необхідно вибрати слово, яке відоме, тільки членам родини. Іноді викрадачі дітей, особливо в тих випадках, коли один з батьків проживає окремо від дитини, йому кажуть, що за ним прислав тато або що дитина повинна піти додому, бо її мама захворіла. Дитина запитає у незнайомця кодове слово своєї родини, і якщо незнайомець цього слова не знає, дитина відмовиться йти з ним.

Незважаючи на те, що дитина має бути ввічливою і проявляти повагу до дорослих, необхідно пояснити їй, що вона має право сказати «Ні» і не робити того, що її лякає, що їй не подобається або те, що суперечить інструкціям  батьків. Потрібно пояснити дитині, що вона не зобов’язана слухатися всіх дорослих.

Що робити, якщо пропала дитина

  • Насамперед, не можна панікувати.
  • Спочатку потрібно з’ясувати, чи дійсно вона пропала, пошукати її вдома, у школі, у хороших друзів, у сусідів.
  • Потім без зволікань слід повідомити про пропажу в місцеві правоохоронні органи, надавши їм всю інформацію, яка у вас є. Якщо існують спеціальні служби, що займаються пошуком зниклих людей, переконайтеся, що ці служби також проінформовані.
  • Розкажіть про те, що трапилося всім родичам і друзям дитини. Дитина може зв’язатися з кимось із них, або вони можуть мати про неї якусь інформацію.

Іноді при пошуку зниклої дитини важливий той факт, скільки людей знають про її зникнення, шукають її і проявляють пильність. Також більш успішним пошук робить оповіщення громадськості, коли про зникнення дитини дізнається багато людей, які готові допомогти і постійно перебувають насторожі.

Також необхідно надати про дитину якомога точніші та найсвіжіші дані і одну з найбільш недавніх фотографій гарної якості.

Крім того, важливо те, як батьки реагують на повернення дитини. Деякі можуть насварити або суворо покарати її. Інші ніяк не реагують на те, що сталося, як ніби нічого не сталося. Але ж була причина, чому дитина пішла. Якась ситуація вдома або в іншому місці, яку дитина важко переживала і яка змусила її втекти. Якщо напруга і нерозуміння залишиться або навіть посилиться, дитина може знову піти. У таких випадках не завадить звернутися до професійного психолога.

За матеріалами      https://childdevelop.com.ua

ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ НА САЙТІ…

Поділитись матеріалом у соціальних мережах:
Share on Facebook

Facebook

0Tweet about this on Twitter

Twitter

Коментарі із Facebook

Чому діти тікають з дому і що робити? – ЦУКР: онлайн-журнал міста Суми

Все

ART LAB — творча майстерня

B-tone

Banda

BureauArt

CIP StudyAbroad.UA

Lubomyr Melnyk

NOVA КРОВ

Race Project

Rodins Event Studio

SAY — Sumy AcroYoga

UA: СУМИ

Urban Lys

USAID

«Літературна вітальня» СумДУ

Івент-агенція «Арт-Хвиля»

Агенція промоції «Суми»

Алла Миколаєнко. Вірші

Артіль «МІФ»

Відділ у справах молоді та спорту

Велосумщина

ГО «Молодий Народний Рух»

ГО «4М»

Дім моделей Петро Сорока

ЖалюГідний театр

Клуб Анонімних Авторів

Книгарня «Є»

Комп’ютерна академія Шаг

Конкурс оповідань «Open World»

Красномовець. Суми

Ліга «Сумка»

Місто розумних

Мандрівний фестиваль Docudays UA

Молодий аматорський театр людей з вадами «Ми є»

Наша Галерея

Платформа молодёжной мысли «YOUth»

Свідомо — переглянь своє споживання

Слобожанські смаки

Стендап вечір

Стендап вечер

Сумська обласна організація Товариства Червоного Хреста

Сумська обласна філармонія

Сумське товариство захисту тварин

Сумський обласний центр служби крові

Тайни Й Ринок

Творче об’єднання «ЯнЛуг»

Театр «Нянькіни»

Товариство Червоного Хреста. Суми

ТРЦ «Київ»

Увидеть Счастье Anna Yaremenko

Українські Студенти за Свободу

Український культурний фонд

Управління стратегічного розвитку міста

Центр європейських ініціатив

Центр дозвілля молоді

Центр освіти впродовж життя

Цикл лекцій: Просто про непрості почуття

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *